С нами можно связаться:

+38 (044) 228-32-54

с. Софиевская Борщаговка,
ул. Волошкова 28А
office@osobnyak.com.ua

Інженерні системи

«Пасивними» називають будинки, в яких затрати енергії на їх утримання зведені до мінімуму, але при цьому забезпечуються максимально комфортні умови проживання людей. Одним з перших спорудженням таких будинків почав займатися Інститут Пасивного будинку у м. Дармштадт, Німеччина. Сьогодні вони набувають усе більшого розповсюдження у Західній Європі. В умовах постійного дорожчання енергетичних ресурсів актуальним є їх зведення і в Україні.

Однією з основних характерних рис таких будинків є енергозбереження, яке досягається як архітектурно-планувальними та конструктивними рішеннями, так і завдяки застосуванню ефективних інженерних систем. Серед останніх слід вважати найбільш енергозатратними системи підтримання комфортного мікроклімату всередині будинку. Аналіз свідчить, що на сьогодні в Україні через недосконалість саме інженерних рішень левова частка енергозатрат припадає на опалення приміщень.

До цього часу одним з кращих варіантів у нашій країні вважалася водяна система опалення з газовим котлом. Проте стрімке подорожчання природного газу спонукає до пошуків систем з використанням альтернативних джерел енергії, таких як сонячні колектори, теплові насоси тощо.

Якщо внутрішній простір будинку нагріти до певної комфортної для перебування людей температури, то у подальшому затрати енергії необхідні лише для відновлення теплових втрат, які мають місце під час його експлуатації. При цьому значна кількість теплової енергії виділяється всередині приміщень як побутовими приладами під час їх роботи, так і людьми, що там перебувають. Якщо тепловтрати звести до мінімуму, то мінімальним може бути й енергоспоживання. Отже основна увага при проектуванні має звертатися на досягнення якомога менших теплових втрат і на вибір економічних теплогенеруючих установок.

Одним з головних чинників створення комфортного середовища є вентиляція. Людина в процесі дихання виділяє близько 9 л/год. двоокису вуглецю (вуглекислого газу), а підвищена концентрація його у приміщенні погано впливає на самопочуття та здоров’я. Люди, які живуть в погано провітрюваному будинку, страждають від головного болю, депресії й безсоння, подавленого настрою, частих захворювань, а у дітей в таких умовах розвиваються хронічні хвороби, алергії, з’являються підвищена дратівливість, перевтома. Оптимальна організація цих систем здатна суттєво впливати на тепловий баланс будь-якого будинку. Якщо вентиляція організована за прямоточним принципом, як у переважній більшості будинків сьогодні, то з відпрацьованим повітрям видаляється до 50% теплової енергії, отриманої від системи опалення. Застосування систем з рекуперацією тепла дозволяє суттєво зменшувати загальні енергетичні затрати.

Значна кількість тепла втрачається також разом з гарячою водою, яка після використання просто скидається у каналізацію. Світовий досвід показує, що відновлюючи це тепло, можна зменшити потужність систем гарячого водопостачання на 50%.

Отже, головними заходами з енергозбереження можна назвати:

перше – зниження теплових втрат будинком;

друге – застосування установок для відновлення (відбору та повернення) тепла скидної води та відпрацьованого повітря;

третє – використання альтернативних джерел енергії (сонця, землі тощо), а також використання теплогенеруючого обладнання, яке дозволяє суттєво зменшити затрати палива, збільшивши при цьому віддачу теплової енергії за рахунок її більш раціонального перетворення;

четверте – розроблення та впровадження комплексних енергоефективних схем інженерного забезпечення будинків.

Вентиляційні системи

Сучасні вентиляційні системи з рекуперацією тепла можна умовно поділити на два види: централізовані та децентралізовані.

Централізовані (варіант роботи в холодну пору року) працюють таким чином: відпрацьоване тепле повітря з усіх приміщень будинку системою повітропроводів надходить у теплообмінник (рекуператор), де відбувається передача тепла від нього до свіжого холодного повітря. Як правило рекуператор являє собою набір тонких пластин, виготовлених з матеріалу, який має високу теплопровідність, з’єднаних між собою таким чином, що між сусідніми пластинами утворюються тонкі канали.

Повітропроводи з витяжними та припливними вентиляторами підключаються так, щоб кожними двома сусідніми каналами подавалося відпрацьоване та свіже повітря, не змішуючись між собою. Завдяки високій теплопровідності розділяючих потоки пластин холодне припливне повітря нагрівається за рахунок охолодження відпрацьованого. За взаємною орієнтацією потоків повітря розрізняють рекуператори з протитічною (припливне та відпрацьоване повітря рухаються у взаємно протилежних напрямках) та перехресною (припливне рухається перпендикулярно відпрацьованому) схемами (рис.1 ).

Рис. 1 - Зовнішній вигляд і схема організації потоків припливного та відпрацьованого повітря в рекуператорах перехресного та пріоритетного типу

У варіанті роботи централізованої системи у теплу пору року (в режимі кондиціонування) такі рекуператори можуть працювати у реверсивному напрямку, охолоджуючи тепле припливне повітря за рахунок нагрівання відпрацьованого. Сьогодні на ринку України представлена достатньо велика кількість пристроїв різної продуктивності, що можуть задовольнити потреби практично будь-якого «пасивного будинку». Наприклад на рис.2 показано модельний ряд рекуператорів фірми Klingenburg, розрахований на максимальну продуктивність від 400 до 2000 м3/год.

Рис. 2 - Модельний ряд пріоритетних теплообмінників (рекуператорів) типу GS виробництва німецької фірми Klingenburg

Замість рекуператорів у централізованих системах вентиляції можуть бути використані припливно-витяжні агрегати з рекуперацією тепла. Вони являють собою рекуператори чи роторні теплообмінники, вентилятори припливного та відпрацьованого повітря, а також повітряні фільтри, конструктивно розміщені в одному корпусі (рис.3).

Рис. 3 - Зовнішній вигляд припливно-витяжного агрегата з роторним теплообмінником компанії Systemair

Роторні теплообмінники (регенератори) мають розміщені в спеціальному корпусі ротори (рис.4), що складаються з закріплених на спільній вісі тонких пластин. Розташовані близько одна від одної,вони утворюють вузькі канали, які дозволяють проходити повітрю в осьовому напрямку.

Рис. 4 - Зовнішній вигляд роторного теплообмінника (регенератора) виробництва німецької фірми Klingenburg

Повітропроводи підводять свіже та відпрацьоване повітря до різних секторів корпусу. Ротор постійно обертається так, що окремі пластини почергово опиняються то у потоці свіжого, то у потоці відпрацьованого повітря, і, завдяки високій теплопровідності матеріалу, періодично нагріваючись і охолоджуючись, передають теплову енергію від теплішого до холоднішого повітря.

У кліматичній зоні України температура ґрунту на глибині 2–4 м залишається майже постійною протягом всього року + 9 °C (± 2 °C). Це дає можливість використання енергетичного потенціалу ґрунту для попереднього нагрівання або охолодження припливного повітря за допомогою ґрунтових теплообмінників (рис. 5). Найкращі результати можна отримувати в період дії екстремальних погодних умов: низьких температур взимку і високих влітку. Середня максимальна різниця температур на вході та виході такого теплообмінника може бути літом 10–12 °С (при температурі повітря + 32°C), взимку 18–20 °С (при температурі – 20 °C).

Рис. 5 - Приклад організації рекуперативної вентиляції з використанням трубного грунтового теплообмінника

На сьогодні відомо два можливих способи укладання ґрунтового теплообмінника: трубний і гравієвий. Трубний – це система трубопроводів, прокладених у ґрунті від повітрозабірників до вентиляційної системи будинку на глибині не менше 1 м. У гравієвому повітря потрапляє до будинку попередньо проходячи через підземний, ізольований від навколишнього ґрунту, шар гравію. Таким чином повітря може підігрітися взимку на 20 °С, а влітку охолодитися приблизно на 10 °С. Перевагою гравійного теплообмінника є те, що окрім нагрівання чи охолодження, повітря попередньо фільтрується у порах гравію. Більшість типів ґрунтових теплообмінників можуть успішно працювати у поєднанні з центральними рекуператорами.

Приклад улаштування у будинку централізованої системи вентиляції з рекуперацією та гравійним ґрунтовим теплообмінником.Робота цієї системи в зимовий період, коли температура ззовні складає наприклад –15 0С, може бути організована таким чином. Свіже зовнішнє повітря забирається повітроприймачем та направляється повітропроводом до грунтового гравійного теплообмінника, розташованого під підлогою будинку. Там воно прогрівається, наприклад, до температури 0 0С, фільтруючись при цьому. Після цього подається до припливно-витяжного агрегата з рекуператором чи регенератором. Завдяки теплообміну з відпрацьованим повітрям, свіже може прогрітися до більш високої температури +18 0С, як, наприклад, показано на (рис. 6). За такої температури воно може бути подане у житлові приміщення з найвищими вимогами до комфортності (спальні та вітальні).

Рис. 6 - Організація роботи централізованої системи вентиляції з рекуператором та грунтовим теплообмінником у зимовий період

Змішуючись з більш теплим повітрям кімнат воно утворює комфортну температуру для проживання. Відпрацьоване повітря з температурою, наприклад, +20 0С забирається витяжками з найбільш забруднених приміщень (кухня, санвузол тощо) та витяжними каналами надходить до припливно-витяжного агрегата, охолоджується і викидається в атмосферу. За такої схеми вентилювання з викидним повітрям втрачається мінімальна кількість тепла.

Улітку ця ж система може працювати у зворотному режимі, охолоджуючи свіже повітря спочатку у ґрунтовому теплообміннику, а потім у припливно-витяжному агрегаті. Таким чином суттєво зменшується навантаження на систему кондиціонування.

Влаштування централізованої вентиляційної системи з поверненням скидного тепла легко реалізовується для будинків, що проектуються. В існуючих часто буває недоцільно, чи навіть неможливо, це зробити.

Виходом може бути встановлення локальних рекуператорів, які за подібною схемою можуть вентилювати окремі приміщення площею 25–30 м2. Як приклад можна навести побутовий рекуператор ПРАНА (рис.7), який сьогодні активно пропонується на українському ринку. Він складається з циліндричного корпусу діаметром 15 см, у якому також розміщуються трубчастий мідний теплообмінник (рекуператор) і вентилятори. Такий рекуператор може бути вмонтовано у невеликий отвір у зовнішній стіні як житлового, так і нежитлового приміщення, як це показано на (рис.8).

Рис. 7 - Загальний вигляд локального рекуператора ПРАНА

Рис. 8 - Приклади монтажу локальних рекуператорів у зовнішні стіни житлових кімнат

Сонячні системи опалення та гарячого водопостачання

Одним з альтернативних джерел енергії для систем опалення і гарячого водопостачання є Сонце. Сонячні колектори (геліоколектори) – це пристрої, які перетворюють сонячну енергію в електричну, або ж безпосередньо в теплову. Найпоширенішим типом геліоколекторів безпосереднього перетворення є вакуумний тип. Вони являють собою трубки-теплообмінники (приймачі сонячної енергії), які включаються в циркуляційний контур теплоносія. Ці трубки можуть розміщуватися всередині інших трубок, виготовлених з прозорого матеріалу зі спеціальними покриттями, які легко пропускають сонячне проміння всередину і не випускають його назовні (трубчасті колектори). Для кращої теплоізоляції в зазорах між трубками утворюють вакуум. Теплообмінники можуть також розміщуватися рядами чи у вигляді змійовика в прямокутному корпусі, всередині якого теж створюють вакуум.

Обернена до сонця сторона корпусу також прозора для сонячних променів лише в одному напрямку. На (рис.9) показано конструкції плоских вакуумних колекторів Thermosolar виробництва фірми Вагма.

Рис. 9 - Конструкції плоских вакуумних колекторів Thermosolar

Геліоколектор може працювати лише з системою гарячого водопостачання для приготування гарячої води у проміжному теплообміннику. На рис. 10а показано схему роботи, а на рис. 10б - зовнішній вигляд установки для гарячого водопостачання від сонячної енергії виробництва компанії «Укрінтерм». Вона складається з: трубчастого вакуумного геліоколектора; насосного вузла з циркуляційним насосом теплоносія, показником його температури, манометром та іншими датчиками; блоку керування; допоміжного розширювального бака; напірного ємнісного теплообмінника, в якому і відбувається нагрівання води від теплоносія.

Рис. 10 - Установка для гарячого водопостачання з геліоколектором компанії "Укрінтерм"

Монтуватися геліоколектори можуть як на землі (рис.11), так і мати досить естетичний вигляд на дахах будинків (рис.12).

Рис. 11 - Панелі геліоколекторів фірми Solar Keymark, розташовані на землі

Рис. 12 - Приклади встановлення геліоколекторів на дахах будинків

Теплові насоси

Іншим пристроєм, який може успішно використовувати альтернативні джерела енергії є тепловий насос. Принцип його дії той самий, що і у звичайного побутового холодильника та кондиціонера. Відмінність полягає лише у функціях, які вони виконують. Якщо головною задачею останніх є охолодження, то завданням теплового насоса є нагрівання. Ідея створення цього пристрою була запропонована півтора століття тому англійським фізиком Уільямом Томсоном, який назвав його «помножувачем теплоти». Теперішня назва увійшла у вжиток через те, що цей пристрій за аналогією із звичайним насосом «перекачує» теплову енергію у зворотному до природного напрямку – від більш холодного тіла (охолоджуючи його ще більше) до більш теплого (ще більш нагріваючи його). Цей процес є можливим завдяки двом фізичним явищам: перше – поглинанням теплоти при випаровуванні рідини та виділенням її при конденсації; друге – зміні температури випаровування та конденсації при зміні тиску (чим вищий тиск, тим вища температура). Основними складовими таких насосів є випаровувач, конденсатор, компресор та редуктор, що з’єднані трубопроводами, якими циркулює спеціальна речовина – «холодоагент» (рис.13).

Рис. 13 - Схема роботи теплового насоса

Спочатку рідкий «холодоагент» при низькому тиску надходить у випаровувач, де випаровується при низькій температурі, поглинаючи при цьому енергію. Випаровувач є тим теплообмінником, який безпосередньо отримує тепло від джерела природним шляхом, тому температура випаровування повинна бути нижчою ніж температура джерела теплоти.

Після цього газоподібний «холодоагент» надходить у компресор, де стискається.Його тиск і температура зростають. Газоподібний «холодоагент» з високою температурою і тиском надходить у конденсатор (інший теплообмінник), де конденсується при високій температурі, віддаючи при цьому енергію, наприклад, системі опалення. Зрозуміло, що температура конденсації повинна бути вищою, ніж температура в системі опалення. Конденсований (рідкий) «холодоагент» надходить у редукційний клапан, де знижуються його тиск і температура. Потім він знову направляється у випаровувач і цикл повторюється.

Найбільш розповсюдженими є насоси, що споживають для роботи електричну енергію. При цьому одним з основних показників ефективності є відношення отриманої теплової енергії, яка, наприклад, віддається в систему опалення, до спожитої ним енергії. Це відношення називають коефіцієнтом перетворення.

Він не є постійною величиною, а залежить від виду джерела теплоти, з яким працює насос, від його температури,від температури в системі опалення тощо, і може змінюватися в широких межах. Для більшості теплових насосів, що пропонуються на ринку, коефіцієнт перетворення знаходиться у межах 2–5. Конструктивні елементи теплового насоса можуть виглядати як показано на рис. 14.

Рис. 14 - Конструктивні елементи теплового насоса

Одна з головних переваг теплового насоса – можливість використовувати низькотемпературні джерела теплоти. Це може бути навколишнє повітря, ґрунт, вода в поверхневих водоймах, ґрунтові води, тепло сонця тощо. Може використовуватися також скидне тепло будинку, тобто тепло відпрацьованого повітря системи вентиляції, тепло скидної води системи каналізації тощо.

Тепловий насос може працювати з різними системами опалення: з водяною (теплоносієм є вода), повітряною (нагріте повітря подається у кімнати по повітропроводах).

За видом джерела теплоти та теплоносія в системі опалення теплові насоси поділяють на типи: «ґрунт-вода», «вода-вода», «повітря-вода», «повітря-повітря». Вони відповідно використовують різні типи теплообмінників.

Якщо джерелом тепла є ґрунт, використовуються ґрунтові теплообмінники. Наприклад у вигляді спірально прокладених у ґрунті на невеликій глибині трубок, якими циркулює холодоагент (рис.15а), чи у вигляді глибоко занурених у ґрунт прямих вертикальних трубок (рис.15b).

Рис. 15 - Грунтові теплообмінники для теплових насосів

Використання тепла ґрунтових вод може здійснюватися за допомогою двох свердловин водозабірної та поглинальної (рис.15с). Вода може забиратись насосом з першої, прокачуватися через теплообмінник теплового насоса та скидатися у другу (рис.17).

Рис. 17 - Повітряні теплообмінники с примусовим обдуванням

Для отримання тепла з навколишнього повітря використовують повітряні теплообмінники без примусового обдування (рис.16), або з таким обдуванням.

рис. 16 - Повітряний теплообмінник без примусового обдування

У системах опалення разом з тепловими насосами можуть бути поєднані геліоколектори. Шведська компанія Evi Heat почала випускати комбіновані теплонасосносонячні системи теплопостачання, ефективність яких за однакових умов значно вища, ніж окремо взятих теплових насосів.Залежно від кількості сонячної енергії установка може працювати в чотирьох різних режимах.

Перший режим. (рис. 18а) У перехідні періоди, як-то осінь-зима та зима-весна, при достатній кількості сонячної енергії (ясний сонячний день) температура теплоносія на виході з колекторів перевищує 50 0С. За такої ситуації тепловий насос не працює. Енергії сонця достатньо для опалення та гарячого водопостачання будинку.

Рис. 18 - Режими роботи теплонасосно-сонячної установки компанії Evi Heat

Другий режим. (рис. 18 б) В ясні сонячні дні взимку теплоносій все ж не може достатньо прогріватися і його температура на виході з колекторів нижча 50 0С. У роботу включається тепловий насос. Холодоагент на виході з ґрунтового контуру додатково підігрівається теплоносієм з сонячних колекторів у додатковому теплообміннику.

Третій режим. (рис. 18 в) Пізньою весною, влітку та ранньої осені в сонячні дні енергії сонця більше, ніж достатньо. Температура теплоносія на виході з колекторів перевищує 100 0С. У цій ситуації включається тепловий насос у реверсивному режимі, тобто на охолодження приміщень.

Холодоагент знову додатково підігрівається від теплоносія з колекторів і далі надходить у ґрунтовий теплообмінник на охолодження, де відбувається накопичування теплової енергії у ґрунті.

Четвертий режим. (рис. 18 г) У нічні години в різні пори року, коли енергія сонця відсутня, установка працює як звичайний тепловий насос, використовуючи накопичене у грунті тепло.

Акумулятори енергії

Для акумулювання (накопичування) наявної теплової енергії можна використовувати не тільки ґрунт, а влаштовувати спеціальні акумулятори, які зменшують розсіювання енергії у ґрунті. Існуючі акумулятори можна умовно розділити на дві групи: ті, що діють без використання фазових перетворень та ті, що їх використовують.

Акумулятори першого типу – це рідкі або тверді тіла, які накопичують та віддають енергію тільки за рахунок нагрівання та охолодження. Найпростішим може бути звичайний бак з водою. Його можна розмістити наприклад під підлогою будинку. В Європі досить давно використовують керамічні блоки, які можна нагрівати до більш високих температур, ніж воду. Для нагрівання можна використовуючи електричну енергію у нічний час, коли вартість її мінімальна. Скельні породи (камінь) вважаються гіршими акумуляторами, оскільки через порівняно низьку теплоємність вимагають більших об’ємів та маси для накопичення такої ж кількості енергії.

Акумулятори другого типу складніші та дорожчі. Проте вони мають багато істотних переваг. Принцип їх роботи ґрунтується на використанні прихованої теплоти плавлення складних хімічних елементів, що мають невисоку температуру плавлення (у більшості випадків 30–60 0С). Для порівняння питома теплоємність води складає близько 4,2 кДж/кг 0С, а природного каменю біля 0,8 кДж/кг 0С.

Це означає, що при зміні температури на 20 0С кілограм води може накопичити 84 кДж теплової енергії, а кілограм природного каменю лише 16 кДж. У той же час питома теплота плавлення багатьох акумуляторів другого типу перевищує 200 кДж/кг. Тобто 1 кг такого акумулятора може накопичити більше 200 кДж теплової енергії практично без зміни температури. Їх недоліком є висока ціна. Проте останнім часом для використання в таких акумуляторах пропонуються більш дешеві речовини, такі як декагідрат сульфату натрію (глауберова сіль), а також парафін.

«Тепла підлога» та «теплий плінтус»

Для поєднання з тепловими насосами та геліоколекторами більш прийнятною, у порівнянні зі звичайною радіаторною системою опалення, є система типу «тепла підлога». По перше, вона забезпечує більш високий тепловий комфорт за рахунок рівномірнішого розподілу температур у приміщенні, а по друге, забезпечує вищу ефективність роботи самого теплового насоса через те, що не вимагає високих температур теплоносія (достатня температура 35 0С). Відомо, що коефіцієнт перетворення теплового насоса істотно залежить від температури конденсації холодоагента. Чим нижча ця температура, тим вищий коефіцієнт перетворення. А зниження температури розподілу тепла в системі опалення знижує температуру конденсації. Приклад облаштування будинку такою системою показано на рис. 19.

Рис. 19 - Будинок з тепловим насосом і геліоколекторами, обладнаний водяною системою опалення типу "тепла підлога" 1 - тепловий насос; 2 - геліоколектори; 3 - настінна система обігрівання та охолодження; 4 - система опалення типу "тепла підлога"; 5 - терморегулятори; 6 - розподільчі колектори для системи "тепла підлога"; 7 - система відтаювання рампи; 8 - розподільчі колектори грунтового теплообмінника

Проте така система має і свої недоліки. Деякі фахівці не рекомендують влаштовувати підлогове опалення в житлових приміщеннях, де люди перебувають довгий час (наприклад спальні кімнати).

Висхідні потоки теплого повітря від підлоги можуть піднімати дрібний пил, яким люди дихатимуть. Для житлових будинків можна рекомендувати комбіновану систему (радіатори чи конвектори та «тепла підлога»). На рис.20 показано приклад установлення в житловій кімнаті сучасного алюмінієвого радіатора, а на рис. 21 - підлогового водяного конвектора. Останнім часом поширюється нова система опалення з плінтусними конвекторами. Як нагрівальні елементи використовуються лінійні нагрівачі, розміщені на підлозі по периметру приміщення замість плінтусів.

Рис. 20 - Приклад установлення радіатора компанії компанії Zhejiang Hongyang Radiator Produsing Co., Ltd у житловій кімнаті

Рис. 21 - Приклад установлення підлогового водяного конвектора компанії ТОВ "Стамар-Крокус"

Випускаються водяні (теплоносієм є вода) та електричні конвектори типу «теплий плінтус». Водяні конвектори можуть успішно працювати з тепловим насосом. Така система швидко прогріває нижню частину об’єму приміщення, створює теплову завісу по периметру, швидко прогріває внутрішні частини стін. Після цього, на відміну від «теплої підлоги», переважна частина теплоти (біля 80%) передається у простір кімнати шляхом випромінювання, що зменшує кількість дрібного пилу в повітрі. Тому такі системи опалення можуть бути рекомендовані також і для спальних кімнат.

Рис. 22 - Конструкція електричного плінтусного конвектора компанії "Термія" та приклад його установлення в житловій кімнаті

На рис. 22 показано конструкцію електричного плінтусного нагрівача та приклад його установлення в житловій кімнаті.

Комплексне інженерне забезпечення будинку

Будинок обладнаний усіма сучасними інженерними системами сам стає досить складним, що добре ілюструє рис.21. Тепловий насос типу «грунт-вода» тут працює на водяну систему опалення типу «тепла підлога», систему відтаювання рампи та на настінні нагрівальні прилади.

Першу можна було б замінити на плінтусну, принаймні у спальнях і вітальнях. З рисунку видно, що робота теплового насоса поєднується з роботою геліоколекторів і системи вентиляції з приточно-витяжим агрегатом і трубним ґрунтовим теплообмінником попереднього підігрівання повітря. Додатково для підвищення ефективності цей будинок можна було б обладнати акумулятором теплової енергії та теплообмінником повернення тепла стічної води. Останній може попередньо підігрівати воду для гарячого водопостачання, або служити додатковим джерелом теплоти для теплового насоса.

При екстремальних зимових температурних умовах роботи теплового насоса навіть у поєднанні з геліоколекторами, рекуператорами тепла та теплообмінниками повернення тепла стічних вод може виявитися недостатньо. Тому додатково, а також як резервний варіант, у будинках можна встановлювати допоміжні незалежні опалювальні прилади. Наприклад електричні конвектори настінного чи плінтусного типу, інфрачервоні обігрівачі, або ж газові конвектори у випадку, якщо будинок газифіковано.

Спорудження енергоефективних будинків типу «пасивний дім» із застосуванням найсучасніших інженерних систем, які використовують альтернативні джерела енергії, дозволяє не лише зменшувати витрати на утримання будинку, але й знижувати негативний вплив на навколишнє середовище шляхом зменшення викидів оксидів вуглецю, азоту та інших шкідливих речовин в атмосферу.

Рис. 23 - Інженерні системи "пасивного будинку"

Використані джерела:

http://www.passivhaus.ru

http://lviv.olx.com.ua

www.sachsenland-bauelemente.de

www.klingenburg.de

www.mir-klimata.com

http://tepla-oselya.at.ua

http://www.wikipedia.org

www.wagma.com.ua

актуальная статья

Пасивний будинок

Після світової енергетичної кризи 1974 року у світовій будівельній і архітектурній практиці величезна увага приділяється економії паливно-енергетичних ресурсів, які витрачаються на теплопостачання будівель. При сучасних темпах використання природних джерел енергії (нафти, газу та вугілля), вони можуть закінчитися вже у найближчі 50 років. Безупинне зростання цін на викопні види палива змушує шукати альтернативні, більш дешеві та відновлювані джерела енергії.

продолжение