С нами можно связаться:

+38 (044) 257-89-45

+38 (044) 502-33-20

г. Киев, проспект 40-лет Октября, 50, оф. 55
projects@osobnyak.com.ua

Історичні міста Бельгії

та нова архітектурна інтервенція

Будь-яка культура з певною періодичністю переживає такі етапи у своєму розвитку, коли особливо загострено розглядаються питання власної самобутності і неповторності. У такі часи завзято відшукуються та палко відстоюються найбільш прийнятні саме у даний момент витоки та першоджерела. Дискусійність, полярність думок і поглядів з часом вщухають, залишаючи нащадкам витвори і здобутки своєї епохи. Змінюються часи, і наступна епоха знову критично переосмислює отриману спадщину — все починається з початку.

Наочно така циклічність розвитку культури виявляється в забудові історичних міст. «Матінка»-Європа зберегла їх величезну кількість.

Для нас, зокрема, найбільш цікавим і повчальним є ознайомлення з досвідом сучасної забудови історичних міст Західної Європи. Тут у зв’язку з розвиненістю національних економік вже пройдено значний шлях теоретичного осмислення і практичного втілення принципів та прийомів будівництва в умовах щільного нашарування культурної спадщини з різних епох і з різними стильовими ознаками.

У центрі нашої уваги Брюсель — столиця однієї із провідних країн Західної Європи— Королівства Бельгії, а також Брюгге та Гент — основні міста давньої історичної області Фландрії.

Окремо відзначимо, що за межами даного репортажу залишилися ті негативні, з нашого погляду, приклади, що дісталися названим містам у спадок від негілістично налаштованої до попередніх часів епохи «сучасної архітектури», що панувала у них, в Європі, і у нас, тоді в Радянському Союзі, майже одночасно — в 60-і та 70-і рр. ХХ ст. Це легко прочитується за рахунок дуже помітних і зовсім чужих історичній переважно 3-, 4-поверховій забудові 12- чи 16-поверхових паралелепипедів житлових будинків чи офісних споруд цілком невиразної і навіть примітивної архітектури. Проте відчувається, що потужна місцева культура швидко зорієнтувалася і відкинула подібні експерименти. Саме через це будівельна практика останньої чверті ХХ ст. має велику кількість прикладів для вивчення і навіть наслідування у плані віднайденої міри між тактовним слідуванням «контексту» та сміливим новаторством.

Відносно сучасні споруди ХХ ст. досить органічно «вживляються» в тканину забудови історичних кварталів та вулиць у плані масштабної відповідності об’ємно-просторовій композиції, а також у плані дотримання «червоної» та «голубої» ліній. Проте в плані вирішення стилістики фасадів, вибору конструктивно-технологічних рішень і застосування матеріалів оздоблення проглядається повна свобода творчості. Майже завжди при цьому, як у випадку заповнення пустоти у вуличній стрічці чи будівництві на розі двох вулиць, нова споруда тактовно вписується в контекст даного фрагменту міста. Наприклад, якщо перший поверх складають об’єкти обслуговування, то це буде повторено у новозбудованій споруді. Теж саме стосується і мансардного завершення будівель або ж їх верхніх поверхів, що вирішуються у вигляді фронтонів. У тих випадках, коли існувала потреба у великих об’ємах споруди, верхні поверхи вирішувалися із скла або ж у вигляді ступеневої піраміди, що не проглядається візуально з, як правило, неширокої вулиці.

Складний, багатошаровий у стилістичному відношенні фон, що склався переважно у XIV-XVII ст.ст., видається досить плюралістично налаштованим до відносно нових різностильових об’єктів XX ст. Це враження виникає мабуть через те, що відновленню чи реставрації споруди у "югендстилі", що побудована на межі XIX-XX ст.ст., надається така ж сама увага, як і відновленню надзвичайно цінної споруди XIV ст. Завдяки цьому "помолоділі" готичні, фахтверкові або барокові споруди являють собою єдине гармонійне ціле з архітектурними вправами у стилі "необруталізму" чи "хай-теку".

актуальная статья

Пасивний будинок

Після світової енергетичної кризи 1974 року у світовій будівельній і архітектурній практиці величезна увага приділяється економії паливно-енергетичних ресурсів, які витрачаються на теплопостачання будівель. При сучасних темпах використання природних джерел енергії (нафти, газу та вугілля), вони можуть закінчитися вже у найближчі 50 років. Безупинне зростання цін на викопні види палива змушує шукати альтернативні, більш дешеві та відновлювані джерела енергії.

продолжение